Методична скарбничка

Методична робота з педагогічними кадрами у нашому дошкільному навчальному закладі спрямована на:

виконання вимог Базового компонента України (Державного стандарту дошкільної освіти);
реалізацію змісту діючих освітніх програм розвитку дітей раннього та дошкільного віку;
забезпечення результативності навчально-виховної роботи з дітьми та родинами, змістовної життєдіяльності, розвитку індивідуальності та соціалізації дітей у дитячих колективах;
підвищення професійного рівня та особистісного зростання педагогічних працівників.

Методична робота у дошкільному закладі здійснюється за напрямами:

підвищення педагогічної майстерності;
удосконалення професійної творчості;
курсова перепідготовка та атестація;
самоосвіта.

Основні положення гуманно-особистісного підходу до дитини

Віра у неповторність дитини, у те, що вона – єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є точною копією батьків.
Дитину необхідно любити і поважати, незважаючи ні на що.
Надавати їй право повноцінно прожити кожен період власного життя.
Вчинки дитини слід аналізувати й розуміти, а не лише засуджувати чи схвалювати.
Основну увагу необхідно приділяти не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірливих стосунків.
Не ставитися до дитини залежно від успіхів її у навчанні.
Не критикувати дитину за неуспішність.
Не порівнювати дитину з іншими дітьми.
Спиратися на кращі якості дитини.
Дозволяти дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є, підкреслювати її сильні властивості.
Обираючи прийоми виховного впливу, удаватися здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання та осуду.
Намагатися впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції

Як навчати дітей ставити запитання по суті

Готуючи старших дошкільників до навчання у школі, дуже важливо навчити їх ставити запитання по суті. Для цього потрібно насамперед освоїти кілька нехитрих, але вкрай важливих правил.

Запасіться часом. Спілкуючись із дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві

п’ятнадцять —двадцять хвилин.

Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати

дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

З’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від

недоречного, а уточніть, що саме цікавить малюка.

Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони

мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти хочеш знати, навіщо в підручнику використовують літери різної величини?», «Ти не зрозумів, як відрізнити круги від овалів? » тощо.

Не бійтеся повторюватися. Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не

дратуватися. У п’яти —шестирічних дітей пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

Не соромтеся не знати. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте

дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

Правильно ставте запитання самі. Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте

прийняті в таких випадках мовні формули:

- Я хочу тебе запитати…;

- Скажи, будь ласка,…;

- Мені цікаво…;

- Як ти вважаєш…

Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Рекомендації щодо підготовки дитини до школи
Кожного дня читайте дитині та обговорюйте прочитане .
Заохочуйте дитину ставити питання , і разом знаходьте відповідь .
Збільшуйте словниковий запас дитини ( слова різних частин мови ) .
Складайте разом із дитиною розповіді за картинкою . Спочатку почніть ви , а потім попросіть малюка продовжити розповідь .Можете прочитати коротенькі розповіді та кожного разу попросіть переказати їх . Зверніть увагу на те , чи переказала дитина вам головну думку , чи зробила опис другорядних деталей , або розповідь не вдалася .
Учіть із дитиною вірші напам’ять . Спочатку розкажіть вірш повністю , а потім заучуйте частинами . Слідкуйте , чи повно дитина відтворює текст , чи не переставляє слова , чи пропускає слова або додає неіснуючі .
У розмові з дитиною називайте більше предметів , явищ природи , їхніх ознак , дій з ними .Визначайте що добре а що погане ( вогонь добре – вогонь погано ) .
Знайомте дитину з лічбою , послідовністю чисел .Щоразу звертайте увагу на такі моменти : чи рахує дитина очима або промовляє тихим , але чутним голосом . Необхідно , щоб малюк поступово переходив від торканням пальцем предмету під час лічби до лічби без видимих або рухомих контактів , тобто до лічби очима .
Вчіть дитину порівнювати , знаходити спільне та відмінне в предметах : « що на цій картинці інакше ? » , « Що змінилось ?» , « Чим ці кошики схожі ? » тощо .
Заохочуйте малюка до ігор з іншими дітьми , грайтеся разом із дитиною в різні ігри, придумуйте різні цікаві ситуації та обігруйте їх .
Допоможіть дитині запам’ятати її ім’я , прізвище , адресу .
Побільше розмовляйте про своє село , про рідний край , про народні традиції .
Використовуйте ігри та вправи , спрямовані на ознайомлення з літерами , розвиток мовленнєвого слуху та формування навичок звуко – літерного аналізу . Наприклад ,називайте по черзі кожну літеру у слові , а потім запропонуйте малюку знайти місце знаходження певної літери ; визначте з дитиною звуки , які повторюються у слові ; визначте , які звуки у слові різні .
Будьте завжди прикладом для малюка ; у правильній вимові слів , вживанні лексичних значень слів ; намагайтеся не припускатися граматичних помилок .
Якщо ви помітили , що ваша дитина робить кострубаті з’єднання , не вміє орієнтуватися на аркуші паперу та недостатньо володіє олівцем , приділіть увагу розвитку загальної та дрібної моторики руки .

«БЕЗПЕКА І СПОКІЙ ВАШИХ ДІТЕЙ»
Поради батькам

1. Шановні батьки! Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новин, кінофільмів), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв.

Пам ’ятайте: дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тіш, що вона бачить на екрані, і тим, що буває в її повсякденному житті. Тому в особливо гострі соціальні ситуації не варто переглядати інформаційні телепрограми разом із дітьми, особливо перед сном, бо після таких переглядів у них можуть порушуватися сон, апетит, з’являтися нічні страхи, енурез. Хоча малі й не були прямими свідками або жертвами теракту, а лише спостерігали їх по телебаченню, вони, можна сказати, відразу ж “поповнили ” лави жертв, тобто стали вторинними жертвами.

Для малих не так уже й істотно, де саме відбувся вибух, збройна сутичка, напад, теракт. Уже сама інформація для них завжди стресова, вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей, до світу. Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, а отже, втрачає позитивне сприйняття світу, в якому живе. Особливо такі реакції притаманні “тривожним” дітям.

2. Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмосферу єдності з потерпілими. Така установка допомагає спрямувати “моральний компас” дитини на добро, людяність, на розвиток зрілої особистості, яка вважає себе відповідальною за тих, хто поряд.

3. Пам’ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо “заражаємо” власними страхами своїх дітей.

Зробіть самоаналіз і розберіться, що вас тривожить; проаналізуйте своє ставлення до того, що відбувається навколо вас. Якщо ви зумієте опанувати свої тривоги, емоції, то й ваша дитина, дивлячись на вас, зможе позитивно дивитися на світ, навчиться радіти життю.

4. Формуйте у дитини довіру до людей у формі (міліціонера, пожежника, військового тощо), усвідомлення того, що вже сама їхня присутність додає впевненості, є захистом від небезпеки.

5. Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження інформацією про терористів, які нападають на людей, готують вибухи в місцях скупчення людей — у магазинах, міському транспорті, на базарах. Але якщо існує небезпека того, що дитині може насправді доведеться зіткнутися з цим у житті, то розмова про це обов’язково має відбутися. Пояснення близьких людей краще “озброюють” дитину досвідом.

6. Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам, що їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме в цей період життя вашої дитини.

Основні педагогічні заповіді вихователя.
• Люби дітей. Захисти їх любов’ю і правдою.
• Не нашкодь.
• Шукай у дітях тільки добре.
• Навчи дітей думати і любити.
• Виховуй без примусу.
• Жодного дня без новизни.
• Будь другом і товаришем дитини в її розвитку й самовдосконаленні.
• Виховуй, дотримуючись принципу природо відповідності.
• Умій вибрати найдоцільніші, найефективніші методи роботи з дітьми.
Антизаповіді
• Якщо в серці немає тепла до дітей, іди геть із дитячого садка.
• Педагог учить інших доти, доки вчиться сам.